Якщо хочемо жити, то мусимо померти!

Читай також

  • Центр гідності дитини УКУ запрошує до перегляду серії розмов «Про що мовчать діти?»
  • Проєкти Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді ― «СпоЖити» та «ProЛІС» ― увійшли у збірник кращих практик молодіжної роботи в Україні
  • Глава УГКЦ до очільників молодіжних комісій: «рухатися до неможливого і Господь зробить це можливим!»
        • Якщо хочемо жити, то мусимо померти!

          Євангеліє Хрестопоклінної Неділі (Мр 8,34-9,1) говорить нам про те, що ті хто беруть щоденно на себе хрести свого життя – вподібнюються до Того, Який через смерть перейшов до життя… І повернув нам можливість жити вічно!



          ✝️ХРЕСТИ НАШОГО ЖИТТЯ

          Випробування нашого життя ми звикли називати хрестами…
          Ми покликані їх брати на плечі і йти вперед! Брати на плечі і бути готовими вмирати! Вмирати для себе, щоб жити для інших! Вмирати, тут, щоб бути ТАМ!» Оте «втратити життя» – означає менше думати про себе та про власні інтереси та виходити назустріч потребам наших ближніх…

          ✝️ДРЕВО ЖИТТЯ

          Коли Господь Бог сотворив людину, то одразу пов’язав її життя з деревом. Це Дерево життя виростало в центрі Раю. Воно було символом і знаком сопричастя життя між Творцем і ТВОРІННЯМ. Богом і людиною.

          І лише тоді, коли людина через гріх втратила доступ до Дерева життя, бо «влакомилась» на плід з іншого дерева, – почала хворіти й вмирати. Але всі ми маємо ностальгію за втраченим Раєм, ностальгію за Деревом Життя.

          І лишень через хресне дерево, на якому звершилася смерть, доступ до дерева Життя був наново відкритий для кожного з нас! Дерево розцвіло…
          Але..
          Але ми той цвіт часто знову обриваємо нашими гріхами, не даючи можливості древу нашого життя принести плід…

          Та все ж, маємо нагоду «зацвісти наново» – «розпинаючи» наш гріх у сповідальниці, прибиваючи його цвяхами щирого жалю і постанови поправитися!
          Маємо на це час, допоки ми є в часі…

          ✝️НА ХРЕСТІ ВПІЗНАЄМО ХРИСТА

          Бог покарав нас Коронавірусом? Точно ні! Бо Бог не такий! Він нас любить…
          Те що сталося, безумовно є наслідком гріха… Бо й смерть є наслідком гріха… Але Бог нас не карає… Він нас любить. Він не хотів щоб ми вмирали, але хоче щоб ми жили!

          Хто хоче збагнути яким є Бог, побачити Ісуса і пізнати Його, – повинен вдивлятися у Христа розп’ятого на хресті. Бо в образі розіп’ятого Ісуса виявляється таїнство смерті Божого Сина, як найвищий акт любові до людини. До людства загалом і до кожного з нас – зокрема!

          Чи бачимо ми на хресті розп’яту любов???!!!

          Отець Роман ДЕМУШ

          Читай також

        • Центр гідності дитини УКУ запрошує до перегляду серії розмов «Про що мовчать діти?»
        • Проєкти Патріаршої комісії УГКЦ у справах молоді ― «СпоЖити» та «ProЛІС» ― увійшли у збірник кращих практик молодіжної роботи в Україні
        • Глава УГКЦ до очільників молодіжних комісій: «рухатися до неможливого і Господь зробить це можливим!»
          • Оціни

            [ratemypost]